ЩЕ НЕ БУЛО ЕПОХИ ДЛЯ ПОЕТІВ,

АЛЕ БУЛИ ПОЕТИ ДЛЯ ЕПОХ...

Перебираю в пам'яті історичні епохи і вкотре переконуюсь в прадивості слів Ліни Костенко. Її біографія є доказом того, що доля не шкодувала Ліні Василівні і випробовувань, і страждань, але душа не зачерствіла і не потьмяніла, бо її життєве кредо : "Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом". За таку життєву позицію, за доброту і прямоту ми любимо нашу ПОЕТЕСУ і називаємо її символом нашої епохи, символом України. Дитинство Ліни Василівни важко назвати світлим і безхмарним, адже воно припало на воєнне лихоліття:

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

через Дніпро - водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

де дві сім'ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком -

кривавий світ, обвуглена зоря! -

а я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря, -

той перший віршик, притулившись скраю,

щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам'ятаю.

Снаряд упав - осипалась стіна.

... "О перший біль тих недитячих вражень ," - залишив глибокий слід у пам'яті, бо й тепер Ліна Василівни не залишається осторонь бід своєї батьківщини. Напередодні свого ювілею вона долучилась до акції "Другий фронт АТО" і передала нашим воїнам кілька поетичних збірок з побажаннями добра та словами підтримки.

На титулі однієї із книг написала рядочки зі своєї ще неопублікованої поезії :

"І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди. 
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви".

Ліна Василівна завжди вирізнялась прямотою і правдолюбством. Вона одна із тих, хто не втратив власної гідності у часи важких випробовувань. Свою життєву позицію поетеса висловлювала завжди прямо і відверто, а це неабияк лякало її недругів. Мабуть, тому поетичному слову поетеси оголошували заборону. Тривалий час Ліна Костенко писала в "шухляду". Та не скорилась і не зламалась. І не шкодує ні про що. Адже свою долю вибрала собі сама...

Ми вітаємо Ліну Василівну із ювілеєм і бажаємо ще довгих років життя при доброму здоров'ї. 

Бажаємо миру і світлої долі,
Запалу, енергії, сили доволі.
Творчого вогнику, віри й наснаги,
Щедрості серця, людської поваги.
На довгих стежках Вашої ниви
Будьте завжди Ви здорові й щасливі!