Про мене

---

ПЕДАГОГІЧНЕ  ЕСЕ
"Не в кількості знань полягає освіта,

а в повному розумінні й майстерному 

застосуванні в житті всього того, що знаєш". 

(Фрідріх Дістервег)

         Я, Солонинка Наталія Іванівна, вчитель української мови та літератури і світової літератури  Ямельницької ЗОШ І-ІІ ст.

Я добре знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо виросла в сім’ї, в якій мама все життя пропрацювала в школі. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, не бути манкуртами, плекати в душі добро й людяність. Моя мама – вчитель української мови та літератури, і мені якось непомітно передалися всі її національні світоглядні позиції, її щирі вболівання за долю нашої рідної мови й за майбутнє України. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. На роботі  почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому опанувала  комп’ютер, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко. Та завжди допомагає приклад моєї матері - педагога і моя власна сім’я – чоловік , синочок та дві донечки – ясні сонечка.

         В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Тому намагаюсь, щоб  учні з почуттям вдячності згадували  школу і мої уроки, тому що від  самовідданої праці вчителя, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу.

         Сьогоднішній час - час інноваційних технологій, але ніяка технологія не замінить тепла душі, яке з'являється в процесі взаєморозуміння. Я намагаюся віддати своїм учням  частинку душі і тепла, яка їм так необхідна. Тож  нехай моя любов гріє їх у важку хвилину, нехай знання, дані мною, допоможуть знайти місце в житті, нехай людські якості, щеплені мною, допоможуть вистояти і перемогти.

"Не заплямую ім’я Педагога
І буду гідна Вчителя звання,
Клянусь з цієї не звернуть дороги,
Несучи в світ Любов, Добро, Знання".

НАШ  НАВЧАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД

---

---