Ми вже не ті. Майдан у кожнім гені.
І кров не рабська плине вже у венах,
Межа терпінь не та, яка учора,
Пора прозрінь зцілила душі хворі.
Ми вже не ті. Облуди більш не стерпим,
Не стерти в грудях стерплих знаку смерті
Героїв, що вогнями обпалені,
Яких могили стали безіменні.
Ми вже не ті. Страхи пішли з димами,
Не віддамо, що нам від Бога дане.
Це наша - кров’ю скроплена землиця,
За смерть братів нікому не проститься!
Ми вже не ті. Ми - з лона революцій,
До вчора спав хто - нині всі проснуться,
Бо гідність наші випростала спини,
Ніхто наш дух бунтарства вже не спинить!
Затям собі, о владо, ми вже інші,
Не знищить цей народ ніхто, не знищить!
Заради пам’яті про Світлу Сотню Неба -
Люстрацію почніть робити з себе!!!
львівська поетеса Наталя Крісман
Ми і справді вже не ті, але владу вибираємо, на жаль, ту саму...
ВідповістиВидалитиТак, на жаль, за весь період незалежності у нас не було керманича, який би по-справжньому вболівав за долю держави; поки дочекаємо справжнього пророка, то може і не буде кого вести за собою... Та хочеться вірити, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ.
ВідповістиВидалити