НОВА  ЗІРОЧКА  НА ЛІТЕРАТУРНОМУ  НЕБОСХИЛІ

Знайомтесь - Зоряна Макаренко. Можливо, хтось із вас, дорогі мої читачі, здивовано перечитає ці рядки і стисне плечима, а для когось це фото і ім'я добре знайомі. Щодо мене, то із Зорянкою я познайомилась нещодавно "В КОНТАКТІ". Хоча історія трохи детективна. Спочатку прочитала вірші і вони мене зачепили за живе, признаюся, коли слухала "А я хлопчина, лиш 19 років", не могла втримати сліз.

Якщо ви переглянули цей відеофрагмент, ви розумієте, чому я плакала. Пізніше я захотіла познайомитись ближче з автором цих рядків, бо не могла повірити, що така юна дівчина так гостро може відчувати злободенність  сучасності. Знайшла в мережі, почала спілкуватись, навіть подружилась - а це "ерзац справжньої Зоряни". Якесь дівча привласнило собі ім'я і публікує чужі твори під чужим іменем. Прикро. Не розумію, що приносить така діяльність... Пізніше мені вдалося відшукати справжню героїню. З її дозволу я й друкую ці поетичні рядочки.

Я виросла, скоріш за все, не в ту епоху.
І народилась, скоріш за все, не в ту пору.
 Я йду, мені здалось, не в ту дорогу.                       
Але крізь всі "не те" я йду.

Пишу вірші, хоч знаю, що поетом
мене ніхто й ніколи не назве.
Але мені цього, повірте, і не треба!
В мені поет, я знаю, не живе.

Господь надав мені слова і душу,
сказав: "Пиши, дитино, для добра!"
Писати я не вміла, але мушу.
Бо в цьому все моє тонке життя.

Господь сказав: "Пиши, як буде щастя.
Пиши тоді, коли прийшла біда.
Але ніколи не посмій прощатись
з багатством тим, що я тобі надав"

І я пишу, коли приходить Муза.
Вона на ліжко сяде і мовчить.
Я навіть інколи її боюся,
вона до жаху моє життя п'янить.

Волосся в Неї довге і блискуче,
але воно завжди у косі. 
Сама в прозорому й не балакуча,
з хустиною білою на голові. 

І я пишу вірші разом із Нею,
вона дає мені ручку і папір..
Бере за руку, дає мені ідею
і тихо каже: "А тепер - пиши"

А інколи запитуюсь у Бога:
"Хто я така? Навіщо зараз Тут?"
Я виросла, скоріш за все, не в ту епоху.
І народилась, скоріш за все, не в ту пору.

Господь не дав мені таланту, знаю.
Але надав слова і душу для віршів. 
Поета я в собі, скажу, не маю,
 а Муза каже: "А тепер - пиши..." 

Трохи більше інформації ви зможете оримати, якщо перейдете за посиланням і прочитаєте інтерв'ю Зорянки, яке вона дала виданню UaLife.net

http://ualife.net/arts-lifestyle/eksklyuzivnoe-intervyu-zoryana-makarenko-sejchas-odno-vazhno-chtoby-zakonchilas-vojna/3490/

або заглянувши на її сторінку "В Контакті"

http://vk.com/zoriana_makarenko

Я ж лише можу потішитись, що в нас така талановита молодь і побажати авторці творчих злетів і мирного неба.

З нетерпінням чекатиму нових поезій та пісень.