ФРАЗЕОЛОГІЯ - ДУША МОВИ

    Якщо забрати у мови фразеологічні звороти і сталі вирази, вона втратить смак, колір і принадність. Тому фразеологія відіграє значну роль у житті кожного народу. Та все по черзі.       Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) - розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

    У сталих виразах кожної мови багато чого приховано, вони говорять і про сам народ, і про його бачення світу, образні мотивації, менталітет.

   

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні зі словами, словосполученнями та реченнями, а з іншого відрізняються від них. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатющий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії та сподівання. Так, в усталених зворотах: пропав, як швед під Полтавою, висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах: казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала - ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п'ятниць на тиждень, ні пуха ні пера та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків.

   З давніх­-давен народ з покоління в покоління передавав усталені звороти - перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що потрапили в українську мову ще зі спільнослав'янської і давньоруської мов (водити за носа; іду на ви) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю; потрібний як зайцю стоп-сигнал).

   Немає такої ділянки, галузі життя народу, яка б не характеризувалася усталеними зворотами. У фразеологізмах відображені явища розумової діяльності (ламати голову;сушити мозок; перебирати в пам'яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає (зуба з зубом не зведе)), дається оцінка людей, явищ, дій (ні риба, ні м'ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та інші.

    Серед українських фразеологізмів є традиційні формули - власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий як світ; чистий як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).