Скарбниця філолога

пʼятниця, 9 січня 2015 р.

МЕТЕОР УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Цей день, котрий благословляв не лише автор, а й мільйони його співвітчизників – 8 січня 1935 року, адже саме тоді в с.Біївці Лубенського району Полтавської області народився український поет, журналіст і неймовірно талановита людина Василь Андрійович Симоненко.

Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни...

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,
                  Що в 20 літ в моєму серці втома,
                    Що в 30 - смерті в очі подивлюсь.

                  Моє життя - розтрощене корито,
                   І світ для мене - каторга і кліть...
                Так краще в 30 повністю згоріти,
                  Ніж до півсотні помаленьку тліть.

В.Симоненко

Слова виявились пророчими, бо згорів поет в неповних 30, але не тлів, а світив яскраво, освітлюючи шлях для інших.

Симоненко мій улюблений поет, бо його поезія зачіпає за живе, не залишає нікого байдужим. Це людина, в якої можна багато чому повчитись, зокрема справжньому, а не показовому патріотизму :