ДЕНЬ МАТЕРІ

Сьогоднішнє свято - одне із моїх улюблених , тому що немає людини ближчої і ріднішої, ніж мама. І хоча теплі слова любові треба говорити своїм батькам щодня і щогодини, та все ж таки добре, що є такий особливий день, як День Матері. 


Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

День матері - свято любові і поваги, і єдиним справжнім подарунком у цей день є вираз взаємної любові! Любов матері - основа і джерело життя. У цілому світі мірою гідності людини вважається її вдячність матері за життя, за всі її старання, за виховання дітей і за самопожертви. Бо й саме слово "мати", "мама", "матуся" завжди асоціюється у нас з любов'ю, добротою, ласкою. Мати - найближча людина, яка піклується про нас, незалежно від нашого віку, статусу, сімейного стану, майже єдина людина, яка любить нас безкорисливою, щирою любов'ю. Привітати всіх матерів світу я хочу своїм улюбленим віршем "Матері"

За  все,  що  маю,  дякую  тобі,  

За  все,  що  маю  і  що  буду  мати…  

Ночами  сняться  зорі  голубі  

І  вишні  білі  на  причілку  хати.  

Немов  пилину,  світ  мене  крутив,  

Ловив  я  мрію  і  мету  високу.  

Пробач  мені,  що  тяжко  завинив,  –  

Лишив  тебе  на  старість  одиноку.  

Та  й  що  я  знав,  коли  із  дому  йшов,  

Хіба  я  міг  в  ту  пору  зрозуміти,  

Яка  святиня  –  мамина  любов,  

Яка  то  мука  –  як  лишають  діти.  

Аж  отепер,  як  став  я  батьком  сам  

І  час  прийшов  стрічать  і  проводжати,  

Я  знаю  ціну  тим  святим  сльозам,  

Які  тобі  судилося  спізнати.  

Тому  і  сняться  зорі  голубі  

І  вишні  білі  на  причілку  хати.  

Тому  спішу  подякувать  тобі  

За  все,  що  маю  і  що  буду  мати. 

Микола Луків