Мабуть, немає такої людини, якій би була невідома Анастасія Дмитрук. Її вірш "Никогда мы не будем братьями" за кілька днів став лідером за кількістю переглядів, а на авторку пролився шквал, як позитивних, так і негативних відгуків (правда позитивних було більше). Я палка шанувальниця творчості молодої поетеси (можливо якийсь літературний критик, аналізуючи творчість, докопався б до стилю написання, рими чи ще до чогось), а мені просто імпонує її щирість, відвертість, справжній, а не показовий патріотизм і її щире вболівання за долю нашого народу, нашої держави. Тому пропоную вашій увазі ще один вірш, в якому кричить про нашу біду кожен рядок, кожне слово благає про порятунок :
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар