ДЕНЬ  СОБОРНОСТІ  УКРАЇНИ

      

   З далекого минулого до нас приходять імена, події і дати, з яких виросла і на яких міцніє будівля нашої держави.  22 січня українці відзначають День Соборності . Це державне свято, що символізує єдність українських земель, відзначається щорічно, починаючи з 1999 року, відповідно до указу президента.

Саме 22 січня 1919 року, вперше за, майже 600 років, було зроблено серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель у єдину державу. Щоправда, Західноукраїнська Народна Республіка, до складу УНР увійшла на правах федерації. ЗУНР зберегла власну адміністрацію, уряд, парламент, армію, і навіть мала дипломатичні представництва в країнах колишньої Австро-Угорщини, а також у Німеччині та Ватикані.

Однак єдиною Україна тоді пробула недовго: скрутне економічне і військове становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Вже за кілька місяців після проголошення Возз'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, а Закарпаття - Чехословаччина.

Державі тоді не вдалося зберегти цілісність і незалежність, але акт злуки став реальним втіленням споконвічної мрії українців про свою незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.

І хоча акт об'єднання 1919 року виявився декларативним, ідея соборності

продовжувала жити. І через роки в цей день 22 січня 1990 року мільйони тоді ще радянських українців вишикувалися у живий ланцюг від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», виникає відчуття, що ворог знову хоче роз’єднати український народ, тому День Соборності має не тільки нагадати нам події минулих років, а й згуртувати всіх в одну міцну родину, щоб всі «благородні рятівники» затямили – Україна неподільна,  немає окремої Східної і Західної України,  у нас єдина держава і ми - єдиний народ!

         Найголовніше, що маємо винести з цього історичного акту, - відчуття спільності поколінь різних епох .    Воно особливо важливе, особливо цінне і потрібне в міру того, як наша держава утверджується на своїй землі і у світі, як зростають і ускладнюються державотворчі завдання.

         У єдиному пориві маємо будувати  Українську державу в рівноправній

єдності всіх громадян незалежно від національності, віри і переконань. Єднатися і згуртовуватися задля зміцнення демократичних засад нашого суспільства є сьогодні обов’язком державницьких сил і запорукою нашого впевненого поступу у ХХІ столітті.     
         Ми повинні бути гідними місії, покладеної на нас долею, мусимо підтримати й продовжити героїчні досягнення наших предків , оправдати сподівання і стати гордістю для наших нащадків.
         Творімо свою сім’ю такою , якою нам хочеться її бачити, будуймо свій дім таким,  яким ми собі його уявляємо, розбудовуймо Україну такою, про яку мріємо і в якій мають  жити наші діти. Адже 96 років тому нам, українцям Сходу, Заходу, Півночі, Півдня , Центру, дали шанс робити це разом.
           Нехай же наша спільна діяльність позначається світлими справами, спрямованими на розвиток і зміцнення Батьківщини, на добробут і розквіт духовності народу.
         Хай розум, воля і любов до рідного краю згуртовують нас для здійснення високої мети – процвітання демократичної і могутньої України .
         Нехай віра в краще майбуття буде незгасною і ніколи не покидає в нас почуття відповідальності за долю матері – України, вільне щасливе і заможне життя її громадян.